Батьки повинні знати: якими будуть тернопільські школярі через 5 років?

Середа, 04 вересня 2013, 06:05

1 вересня в Україні урочисто відзначили День знань. І цього ж дня стало відомо про плани Міносвіти щодо реформування школи. Оскільки плани ці – доволі революційні, ми вирішили детальніше на них зупинитися.

Якщо коротко, то суть реформи в наступному: Міністерство освіти хоче розділити шкільні дисципліни на профільні та факультативні. Планується, що вже через п'ять років – у 2018-му – учні 10-х і 11-х класів матимуть можливість самостійно обирати профільні предмети, відповідно до своєї майбутньої професії.

Кореспондент  ForUm’у вирішив розібратися, як саме планують реалізувати закон у школах, як готуватимуть педагогів, і чи оцінюють позитивно дану ініціативу самі учні.

Передовсім слід зазначити, що такі нововведення – звичайна практика для більшості країн ЄС і США, а нещодавно закон, що надає право самостійного вибору, був прийнятий і в Російській Федерації.

Більшість експертів упевнені: зміни суттєво поліпшать систему освіти України, дозволивши школярам розвивати свої здібності й отримувати більш глибокі знання саме з тих предметів, які знадобляться їм під час вибору професії.

Вісімнадцять годин на тиждень школярі України вивчатимуть обов'язкові предмети і двадцять годин відведуть на вивчення обраних. Саме такі зміни в Міністерстві освіти України пропонують ввести до 2018 року. Поки проект на стадії обговорення і розміщений на сайті відомства, але кожен бажаючий вже може внести свої пропозиції щодо його поліпшення.

«Плануємо, що у 2018 році 10-і й 11-і класи стануть профільними, і діти зможуть обирати предмети, які їм допоможуть у майбутній професії», – поділився думкою директор Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Олег Єресько. За його словами, профільні предмети будуть розбиватися на частини – спецкурси, вибірково-обов'язкові та додаткові години.

Так, якщо учень зробить математику профільною, то він не ходитиме на неї як на обов'язковий предмет. Часів з математики стане більше і викладатися групі вони будуть поглиблено. Що стосується спецкурсів, то учень вибере всього один профільний предмет, а решту навантаження «візьме» спецпредметами. Ще п'ять – додаткові години, які запропонують школи. Також школярі повинні будуть обрати з чотирьох вибірково-обов'язкових предметів два, один з яких проходитимуть у 10-му класі, а інший - в 11-му.

А ось фізкультуру залишили серед обов'язкових предметів, незважаючи на те, що нещодавно велося багато розмов про те, що діти не можуть виконувати встановлені нормативи, і фізкультуру варто віднести до факультативів.

З цього приводу Єресько нагадав, що в наш час молодь і так малорухлива, тому година фізичної підготовки не завадить і не зашкодить.

Ще одне нововведення від Міносвіти – введення профільних проб. Таким чином, за словами Єреська, майбутній перекладач зможе провести екскурсію англійською, а журналіст – попрацювати в редакції.

Примітно, що обдаровані діти зможуть пройти відразу два або кілька профілів і бути орієнтованими, наприклад, на перекладача та фізика.

Звичайно, поки ще не можна говорити про проект сповна, адже список предметів може розширюватися, а сам проект доопрацьовуватимуть.

Підводні камені самостійного вибору 
Головною проблемою всіх нововведень у системі освіти завжди була готовність викладачів адаптуватися під зміни. У ситуації з профільними предметами відразу виникає питання: «А де взяти додаткові кадри?». Більше того, з'являються проблеми і з новими предметами, а точніше – з відсутністю педагогів, готових викладати в школі те, що зазвичай вивчають в інститутах.

За словами Олега Єреська, вчителів до нововведень почнуть готувати ще в педінститутах і перепрофільовуватимуть в школах. Наприклад, фізик читатиме астрономію, вчитель літератури – культурологію чи історію релігії і т. д.

«Проект буде прийнятий у 2018 році, а значить, у нас є час підготувати відповідні кадри і передбачити літературу, підручники, розробити програми», – уточнив він.

Самі вчителі позитивно сприйняли ідею міністерства, правда, уточнюють, що можуть бути неприємні наслідки.

«Справа в тому, що ми повинні враховувати потреби ринку праці. Наприклад, в Україні багато юристів, економістів, фінансистів. Виходить, половина школи вибере ці предмети, хоча у нас очевидна нестача інших професій, тих же педагогів», – прокоментувала нововведення вчителька однієї зі столичних шкіл Тетяна Волкова.

У свою чергу, завуч львівської школи Галина Панасюк впевнена, що при такому підході повинен працювати психолог, допомагаючи дітям вибирати профільні предмети.

«Підліток може вибрати предмет лише тому, що йому подобається вчитель, або тому, що його батьки хочуть, щоб він став адвокатом, в той час як у самого учня можуть бути схильності до медицини або математики», – уточнила вона.

Дитячий психолог Ольга Бойко впевнена, що, з одного боку, профільне навчання – це можливість для учня отримати додаткові знання за обраним напрямом і перевірити свої можливості, з іншого – це ризик неправильно вибрати профіль, що загрожує тимчасовими і моральними витратами.

«Для того щоб уникнути неусвідомленого і безвідповідального вибору подальшого маршруту навчання, ще в молодших класах повинна вводитися система передпрофільної підготовки. Очевидно, що учням при виборі профілю навчання необхідна допомога фахівців», – зазначає психолог.

Важливість участі психологів при виборі предметів, за словами Бойка, підтверджується і тим, що школярі можуть вибирати за принципом «улюбленого вчителя».

«До яких предметів зазвичай не лежить душа у наших дітей? До тих, які викладають фахово слабкі вчителі. Помічено, що школярі-«середнячки» особливо не люблять математику та інші предмети, вивчення яких вимагає значних інтелектуальних зусиль. Проте в старших класах у таких дітей, особливо у хлопчиків, часто відбувається «інтелектуальний прорив», – уточнює лікар.

Словом, причин нелюбові до того чи іншого предмета у старшокласників може бути багато, вони завжди індивідуальні. Так само непросто відбувається вибір профільного класу. На жаль, при цьому підліток дуже рідко прагне «реалізувати свої здібності і задатки», як би цього не хотілося авторам концепції та й усім решта.

Галина Панасюк впевнена, що «щасливчиків, які обрали собі професію ще у шкільні роки і не розчарувалися в ній протягом усього життя, не так вже й багато».

Педагог підкреслює, що для того щоб їх ставало більше завдяки профілізації, необхідно, крім усього іншого, на серйозному науковому рівні проводити діагностику не тільки професійних намірів школярів, а й їхніх схильностей, здібностей до тієї чи іншої професії, закладених природою.

Ще одна проблема, яку треба буде вирішувати з введенням профільної освіти, - приміщення. Адже класи поділять на багато груп, у кожної з яких своя окрема програма. Особливо важко доведеться школам маленьких міст, де і без того відчувається нестача приміщень.

Здібності є у кожної дитини, головне – допомогти їм проявитися

Профільна система освіти широко застосовується в США і європейських країнах. На думку німецького викладача Свена Неймана, вся система освіти в Німеччині побудована на правилі: «кожен школяр особливий і талановитий».

«У нас немає дітей, що не обдаровані, просто не кожен може відразу проявити свої здібності. Незважаючи на всю суворість німецької освіти, ми намагаємося з раннього віку розглянути таланти дитини. Якщо вона добре малює, співає, якщо у неї здібності до мов, літератури, математики, хімії, це не повинно пройти повз педагогів», – уточнює він.

Нейман впевнений, що підхід, при якому від школярів вимагають глибоких знань з усіх предметів, неправильний. Справа в тому, пояснив викладач, що дуже мало дітей можуть однаково сприймати як точні науки, так і гуманітарні, при цьому непогано малювати, показувати спортивні досягнення і т.д.

Тим часом викладач анітрохи не применшує значення базових знань, які формують кругозір дитини.

«Але якщо учень з легкістю вирішує складні завдання з алгебри, навіщо відбирати у нього час? Надавши йому можливість поглиблено вивчити точні науки, в майбутньому країна може отримати хорошого наукового співробітника, математика, розробника комп'ютерних програм», – додає Нейман.

Таня Процак, українка, яка понад 15 років живе в Торонто, розповіла, що в канадську школу вона потрапила за обміном і досі вдячна діючій там профільній системі освіти.

«Точні науки завжди були величезною мукою для мене. В Україні викладачі добре ставляться тільки до відмінників, решта школярів залишаються на задвірках, хоча вони не менш талановиті», – згадує дівчина.

Саме в Канаді викладачі звернули увагу на здібності Процак до вивчення мов. При цьому, уточнила Тетяна, ніхто не скасовував необхідності вивчати фізику, хімію або геометрію.

«Просто ці предмети перестали бути для мене профільними і не віднімали по чотири години на день», – додала дівчина.

Сьогодні Процак працює керівником відділення міжнародних проектів у великій компанії Торонто, володіє 8 мовами, а у вільний час займається перекладами творів українських письменників на англійську мову.

«Коли я прийшла до школи в Торонто, ніхто з викладачів не сказав мені, що я гірша або дурніша, навпаки, мене постійно хвалили за успіхи в гуманітарних науках. Примітно, але успіх в предметах, які давалися легко, змушував мене вчити і точні науки. Нехай генія-програміста з мене не вийшло, але це не применшує мій професіоналізм», – резюмувала дівчина.

Оцінюючи нововведення в Україні, Свен Нейман попереджає, що спочатку українська система освіти може зіткнутися з низкою труднощів, оскільки профільний метод – це комплекс заходів, які працюють ще з молодших класів.

«Є багато нюансів: технічне забезпечення, педагоги, підручники, готовність держави надати школярам можливість пройти практику, робота психологів. Це зміни, які вимагають додаткового удосконалення всієї системи», – уточнює він.

У цьому контексті Нейман навів приклад американської викладачки Ерін Грувелл, яка потрапила в клас, де навчалися діти з неблагополучних сімей. Завдяки особливому підходу до кожного зі своїх учнів Ерін зуміла домогтися того, що вони стали найбільш процвітаючими в школі.

«З дітей, з якими відмовлялися працювати всі вчителі і в яких не вірив ніхто, вийшли юристи, медики, митці, письменники. Це приклад того, що профільна освіта – трохи більше, ніж право вибору предметів», – резюмувала педагог.

Підсумовуючи, варто зазначити, що профільна шкільна освіта матиме успіх лише в тому випадку, якщо цю систему стануть підтримувати на належному рівні, а не формально. Нововведення, що ініціюються Кабміном, безумовно, позитивні й необхідні в Україні, але не варто забувати, що вони вимагають зміни всієї системи освіти. Українським школярам треба не просто надати реальний вибір предметів і спецкурсів, а допомогти визначитися з вибором, враховуючи бажання і здібності.

 

Підготував Адам Стрижнюк