Безпритульні собаки: вбивати чи рятувати? Архів журналу. Рік 2013.
Понеділок, 22 травня 2023, 11:30
Те, що собака друг людини, доведено давно. Собака вірно служить нам, виконуючи різноманітні функції: стереже худобу на пасовищах, охороняє обійстя, квартири, бере участь у воєнних операціях, допомагає під час санітарних і пошукових заходів, приходить на допомогу людям у воді, служить поводирем для незрячих, тішить своєю присутністю дітей і рятує від самотності одиноких людей. Тому й любимо ми собак. Щоправда, домашніх.
А яку любов ми даруємо безпритульним псам, яких щодня бачимо поодинці і зграями у дворах багатоповерхівок, новобудов, місцях роздрібної торгівлі та навіть біля головних воріт Тернополя – залізничного вокзалу? Чи так само з любов’ю піклуємося про них?
Показник собачої кусючості – найвищий у Європі
Наша подальша розмова про собак, котрі живуть на вулиці, тобто про бездомних і бродячих. За визначенням, бездомні – це ті, які з волі випадку опинилися на вулиці або їх викинули з дому господарі. Бродячі ж народилися на вулиці й ніколи не знали господаря.
За часів СРСР проблему безпритульних чотириногих намагалися вирішувати комунальні служби. За одного впійманого ловець отримував 1 карбованець 20 копійок. Тварин умертвляли в герметичному кузові автомобіля за допомогою газу або ін’єкції дитиліну (препарат для внутрішньовенного і внутрішньом’язового введення. Викликає блокаду нервово-м’язової передачі. – А.С.), унаслідок чого пес задихався. Трупи спалювали на спеціальних підприємствах. До винищення братів наших менших залучали мисливців. Напередодні Олімпійських ігор 1980 року, за даними захисників тварин, у Москві знищили майже всіх бродячих собак. На критику заходу, звісно, не реагували.
Україна як незалежна держава, задекларувавши свій намір інтегруватися до європейської та світової спільноти, має дотримуватися відповідних стандартів у всіх сферах життєдіяльності, у тому числі й у ставленні до безпритульних чотириногих. 2006 року Верховна Рада ухвалила закон, що забороняє жорстоке поводження з тваринами й передбачає гуманні способи регулювання їхньої кількості, такі само, як і в країнах Євросоюзу. Проте ухвалення закону, який цілком відповідає світовим стандартам, на жаль, не позбавило українські міста від безпритульних тварин. По суті, на сьогодні ситуація вийшла з-під контролю.
І це при тому, що бездомні собаки є однією із загроз розповсюдження сказу й інших захворювань, інфікування ними людей. Для попередження загрози зараження потрібно вакцинувати чотириногих не рідше одного разу на рік. Чи робиться це в нашій країні, запитання, напевно, риторичне. Особливо з огляду на те, що показник собачої кусючості в Україні – 224 потерпілих на 100 тис. осіб – найвищий у Європі. До того ж кількість бездомних псів стрімко зростає, і убезпечитися від нападу можна, тільки якщо розраховувати на власні сили.
У місцевих бюджетах, кажуть чиновники, просто немає грошей для запровадження практики гуманного зменшення кількості бродячих собак, тобто їхньої стерилізації. Це красномовно засвідчує приклад Києва: 2007 року столична влада, широко афішуючи свою любов до братів наших менших, пообіцяла виділити 76 мільйонів гривень на реалізацію Київської міської програми регулювання кількості бездомних тварин гуманними методами. Проблему планувалося розв’язати саме до проведення в столиці Євро-2012.
П’ять років поспіль тамтешня влада твердила, що бродячих псів нейтралізує стерилізація та хвалилася тим, що їхня кастрація триває повним ходом. Та минав час, а в столиці, як і раніше, так і не видно стерилізованих псів з червоними або синіми нашийниками. До того ж чотириногих бродяг і без підрахунку явно побільшало.
Згідно зі статистичними даними КП «Центр ідентифікації тварин», за 2008 рік стерилізацію пройшли тільки 965 тварин, у 2009 – 1638, у 2010 – 1652, у 2011 році на сьогодні простерилізовано 946 тварин. Але скільки їх загалом у Києві – 30 тис. чи не більше 3 тис., точної кількості назвати не може ніхто. На що витратили гроші, яких було достатньо для спорудження з нуля десятка притулків і оперування тисяч собак, можна лише здогадуватися. Тим часом ситуація в столиці погіршується день у день. А чи працює задекларована «собача» програма? Мабуть, вона – сама по собі, а місто і громадяни – аналогічно.
24 лютого минулого року Україна шокувала Європу під час прес-конференції у Варшаві. Міжнародний фонд захисту тварин «Viva!», Польське товариство із запобігання жорстокому поводженню з тваринами «TOZ» та Асоціація зоозахисних організацій України, котру представляли громадські організації Києва, Харкова, Борислава, Сум, Миколаєва й Одеси, мали можливість ознайомитись із матеріалами, наданими представниками українських зоозахисних організацій. Доповіді, відео- та фотоматеріали свідчать про жорстокість і насильство по відношенню до бездомних, домашніх і диких тварин в Україні.
Заслухавши всі доповіді, переглянувши всі відео- та фотодокументи, польські колеги заявили:
«Ми глибоко шоковані і приголомшені. Ми висловлюємо свій протест проти необґрунтованих і жорстоких убивств тварин в Україні. Це не примха і не розкіш, а вимога й обов’язкова умова для людини – гуманно ставитися до тварин. У ХХІ столітті ми маємо всі складові гуманного розв’язання проблеми: стерилізація, кастрація, чипірування, усиновлення, створення притулків для тварин. Все має бути зроблено за підтримки місцевих органів влади і держави. Гроші, які вони збирають для ескадронів смерті, можуть бути використані для такого розв’язання проблеми. Це злочин не лише проти тварин, а й проти людства. Ми не згодні, щоб чемпіонати були приводом для масових убивств собак».
На жаль, не всіх наших громадян та можновладців цікавить проблема гуманного ставлення до тварин, у тому числі до безпритульних. Проте є закон, що встановлює міру покарання за жорстоке ставлення до них. Кримінальний кодекс України, розділ ХІІ «Злочин проти громадського порядку та моральності» передбачає кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами (ст. 229), а також приховування чи перекручування відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238). Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 №3347-IIV вимагає, щоб регулювання чисельності диких тварин і тварин, котрі не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, здійснювалося методами біостерилізації.
Інстинкт збереження і зміцнення популяції
Масове відловлювання та відстрілювання собак миттєво призводить до сплеску їх народжуваності. Що більше собак забрати з вулиці, то більше їх невдовзі з’явиться. З одного боку, тварини інстинктивно відчувають загрозу для існування виду й розмножуються з потрійною силою. З іншого – собаки, які залишилися, краще харчуються, тому в період «собачих весіль» ситі та здорові тварини дають краще потомство.
Якщо забрати з вулиці всіх собак і котів, їхнє місце обов’язково займуть якісь інші тварини. Наприклад, пацюки. Вчені з’ясували, що запах сечі котів і собак має пригнічувати гризунів. Під Петербургом стоїть пам’ятник… коту. Після Великої Вітчизняної війни, коли кількість пацюків зросла до катастрофічної, у місто буквально ешелонами завозили пухнастих мисливців. Минув певний час і вони успішно впоралися з поставленим завданням, врятувавши Північну Пальміру від нашестя гризунів. Водночас уже не раз було помічено: міста, які приймали міжнародні чемпіонати чи олімпіади, і через це в них масово знищували всіх безпритульних тварин, через 2-3 роки зазнавали страшної навали щурів.
Утім варто знати, що міські собаки й їхні заміські родичі, котрі облюбували смітники, мисливські угіддя тощо, належать до різних психологічних груп тварин. Перші орієнтовані на людей, вони інтуїтивно чудово розуміють людську поведінку, вміють випрошувати їжу та пристойно поводитися. Другі, здичавілі, орієнтовані виключно на свою зграю. До homo sapiens налаштовані агресивно. Тож здебільшого нападають на людей собаки на околицях міст, переважно взимку, коли зграї в пошуках корму підбираються ближче до населених пунктів і коли міські родичі не дають чужинцям проникати на зайняту ними територію. Висновок: безконтрольне виловлювання міських собак звільняє місце для агресивних, здичавілих тварин.
Стратегія загальноміської стерилізації повинна передбачати, що собаки з певної території мають бути спіймані, стерилізовані, потім утримуватися в певному місці декілька днів (це, за рекомендацією ветеринарів, необхідно для ефективного загоєння рани) та випущені на ту саму територію, де вони спокійно й мирно житимуть серед людей, приносячи певну користь.
Чи так все відбувається у нас?
Ми раніше уже згадували про тернополянина Леоніда, який полюбляє ранкові пробіжки. Але одного дня все пішло за іншим планом: раптово на самотнього бігуна накинулася зграя безпритульних собак. За словами співрозмовника, як тільки-но собаки почали гавкати, він зупинився, аби не провокувати тварин. Ті підбігли, шарпонули його раз-другий за штани і відійшли. Чоловік вирішив продовжити пробіжку, але виявилося, що собаки відійшли зовсім недалеко, тож побачивши біг Леоніда, кинулися вслід. Тернополянину нічого іншого не залишалося, як стрибати через дротяний пліт у приватному секторі міста. Стрибок хоча й був вдалим, зате з приземленням не пощастило: як результат – вивих руки і її вправляння під загальним наркозом.
До речі, за словами пана Леоніда, його поклали в палату, в якій уже було двоє постраждалих від собак: молодий хлопець, якого «чотирилапі друзі» підстерегли на території залізничного вокзалу, і 80-літній пенсіонер, який став жертвою тварин у районі вулиці Збаразької.
Чи така історія – поодинока в Тернополі? І чи тільки в Тернополі?
А це означає, що на державному рівні у нас нібито виділяються кошти на вилов і стерилізацію бродячих тварин, а фактично ж усі ці гроші йдуть на зовсім інші потреби. Причому, аж ніяк не собачі. Тож мусимо звикнутися з ідеєю, що жити-не тужити нам з бездомними тваринами. І в такому разі залишається єдине: навчитися, як правильно із ними співжити, аби ніхто не став жертвою – ні ми, ні вони.
Адам Стрижнюк
Якщо нападає собака/зграя безпритульних собак...
Собака, безумовно, друг людини, але часом трапляється, що цей друг перетворюється на ворога і нападає. Бродячі собаки живуть не поодинці, а зграєю. Це означає, що при нападі на людину, як правило, її атакують одразу декілька особин з різних сторін. Напад навіть однієї «хазяйської» невеличкої за розміром собаки може принести багато серйозних травм людині, що вже казати про зграю безпритульних тварин. Як бути в такому випадку? Що робити, якщо вас або вашу дитину вкусив пес? Ті, хто став жертвою агресивної тварини, не завжди знають, як вести себе в подібних ситуаціях.
Перш за все, уникайте тих місць, де можлива зустріч з ними. У бродячих собак, як правило, існує чіткий розподіл території проживання. Особливо намагайтеся уникнути зустрічі з ними в період сильного голоду, тобто взимку, а також у періоди розмноження та вигодовування цуценят, що відбувається переважно навесні та на початку літа.
Безпритульна тварина може напасти через те, що відчує чужинця на своїй території. Собака на повідку може проявити агресію, захищаючи господаря. В якості подразника в тому і в іншому випадку будуть виступати ваші жести руками, гучний голос, стрімкі кроки. Попросіть господаря заспокоїти вихованця, а якщо собака безпритульна, самі скомандуйте «Фу!». Не повертайтеся спиною до гарчащої собаки і ні в якому разі не відводьте погляд.
Зберігайте зовнішній спокій – тварини відчувають вашу паніку. Ніколи не намагайтеся тікати від собак, адже вони бігають в кілька разів швидше людини. Тим більше, якщо ви побіжите, то остаточно затвердите роль жертви. Не падайте на землю. Оскальте зуби і голосно заричіть, не відводячи від собаки очей. Якщо це безпритульний пес, швидше за все, він гарчить або переслідує вас тільки для того, щоб зігнати зі своєї території. Повільно, не відриваючи погляду, постарайтеся залишити це місце.
Якщо ви побачили, що на вас мчить собака, візьміть в руку жменю піску чи землі. Коли вона підбіжить, киньте в очі. Так само, до речі, роблять і при нападі людини. Якщо собака ще далеко від вас, постарайтеся залізти на дерево. Поруч виявилася водойма? Сміливо заходьте у воду і відпливіть від берега. Швидше за все, собака теж пірне у воду, але вкусити під час плавання не зможе. Опинившись у воді або на дереві, кличте на допомогу.
Собака, яку нацькували спеціально, становить для людини особливу небезпеку. Вони нападають блискавично, збиваючи з ніг. В цьому випадку врятуватися можна, тільки заподіявши біль тварині. Справа в тому, що якщо цього не зробите ви – вам зашкодить пес. Озбройтеся палицею і в момент нападу, коли тіло собаки витягнеться, вдарте під ребра. Якщо палиці не знайшлося, доведеться бити ногами. Вдаючись до цієї, на жаль, далеко не гуманної міри захисту, важливо усвідомлювати, що якщо не ви перший заподієте нацькованній собаці біль, то вона може вас загризти. Якщо ви будете вести себе не як жертва, а як нападник, інстинкт самозбереження тварини повинен взяти гору.
Якщо собака все ж таки вкусила вас...
Гострі собачі ікла можуть завдати досить серйозних ушкоджень не тільки шкірним покривам людини, а й судинам, нервам, сухожиллям і навіть кісткам. Небезпечне також попадання в рану слини собаки, адже вона містить безліч бактерій, які починають швидко розвиватися в місці укусу і призводять до розвитку ранової інфекції.
Тому медики рекомендують не намагатися відразу ж після укусу зупинити кровотечу (якщо, звичайно, вона не дуже сильна). Треба дати слині тварини разом з кров'ю вийти з рани. Потім місце укусу варто промити господарським милом (воно допоможе боротися з вірусом сказу), а потім обробити перекисом водню, 3%-ним розчином.
Йод, зеленку або спирт для припікання самого ушкодження краще не використовувати, щоб не обпалити відкриті тканини тіла. А ось шкіру навколо рани йодом змазати потрібно, після накласти стерильну пов'язку і обов'язково відразу ж звернутися до лікарні.
Навіть якщо ви не сумніваєтеся, що укусив вас пес не хворий сказом і щеплений своїм господарем, нехтувати візитом до лікаря не варто. Тільки фахівець здатний правильно обробити місце укусу, щоб воно не було інфіковано мікробами, при необхідності зашити рану, щоб вона краще зросталася і згодом не утворилися некрасиві рубці.
Якщо ж вас вкусила бездомна собака або її власник не встановлений, доведеться пройти курс ін'єкцій від сказу. Боятися цього не варто, ті часи, коли потерпілому від зубів собаки робили 40 уколів у живіт, пройшли. Сьогодні в ходу зовсім інші препарати і можна обійтися набагато меншою кількістю ін'єкцій.
Якщо ви знаєте, кому належить тварина, яка вас вкусила і маєте намір стягнути з її власника заподіяну вам шкоду та збитки, безпосередньо після інциденту необхідно звернутися в лікарню, де вам, крім медичної допомоги, допоможуть ще й зафіксувати факт нападу, а також визначити ступінь тяжкості завданої травми. У подальшому відповідні довідки стануть доказовою базою для судового позову. При цьому саме ступінь тяжкості нанесеної травми буде враховуватися при визначенні розміру матеріального відшкодування. Бажано, щоб знайшлися свідки. І лише після того, як вам нададуть допомогу, необхідно звернутися в міліцію з відповідною заявою. Наступний етап – суд. І в судовому процесі слід обов'язково заявити вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Що ж загрожує за «покусане» здоров'я?
Відповідальність за порушення порядку утримання собак або інших тварин прописана в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Проте ст. 154 КУпАП передбачає лише незначний штраф, навіть якщо таке порушення спричинило заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну. Розмір штрафу буде коливатися від 3 до 5 неоподатковуваних податком мінімумів, що дорівнює сумі в 51 і 85 грн. При цьому на розсуд суду тварина може бути конфіскована. Погодьтеся, мізерна плата за покалічене чуже здоров'я і вимотані нерви. Мабуть, це одна з причин, через яку власники собак нехтують дотриманням правил утримання своїх вихованців.