Знані академіки, історик, митрополит і навіть засновник окремої науки – нубіології – народилися у нашому місті. А втім, у Тернополі про цих людей мало говорять, хоча одному з них встановили погруддя у столиці Єгипту.

 

“За надзвичайну нагороду, якою обдарувало мене рідне місто, складаю вираз найвищої вдячності Богові, як тому, хто співтовариство міське до такого відзначення моєї особи стимулював. З самим містом мене нічого не зв’язує, бо родичі через рік після мого народження переїхали назавжди до Львова, так що про Тернопіль сам нічого не знав, окрім запису костельного у метриці. Повторюю вислови глибокої вдячності…” - так написав академік Александр Брюкнер у 1926-му, коли вулицю Валову перейменували на його честь.

Вул. Брюкнера існує у Тернополі і нині. Розташована вона між вул. Валовою і Патріарха Сліпого. Але ким був той чоловік, знає не кожен. Ситуація – така ж, як із вул. Перля – єврейського просвітителя. У випадку уродженців Тернополя поляків на просте незнання наклалися свіжі ще спогади про польсько-українське протистояння довоєнних часів і репресії проти українців.

Подарував місту бібліотеку

Одначе незаперечний факт – поляки Євгеніюш Базяк, Казимир Айдукевич, Казимир Міхаловський та Аполінарій Гловінський народилися у нашому місті. А поляків Вінценти Поля, Александра Брюкнера та Людвіка Фінкля пов'язують із Тернополем численні ниточки їхніх біографій. Приміром, поет, географ і кавалер ордену Virturi Militari Вінценти Поль жив у 1807-1872 роках. У Тернополі цей поляк німецького походження навчався в єзуїтському колегіумі. Він похований у крипті Заслужених у Кракові, де хоронять найшанованіших діячів сусіднього із нами народу.

Ще менше, аніж Поль, знав Тернопіль і уродженець Бережан Александр Брюкнер. Він жив у 1856-1939 роках і став одним із найвідоміших славістів свого часу – таким знаним, що тодішня громада не могла упустити нагоди вшанувати Брюкнера у назві вулиці. І хоча вчений також мав німецькі корені, він першим написав монографії з історії польської мови. Як і Поль, Брюкнер лежить у крипті Заслужених.

А от історик Людвік Фінкель – приклад людини, котра справді була тісно прив'язана до Тернополя. Він народився у 1858-му в Бурштині, а помер у 1930-му у Львові. У 1877-1881 роках він навчався у Першій гімназії, що стояла на місці пам'ятника Франку. Уже після від'їзду до Львова, де працював в універстеті деканом, проректором і ректором, Фінкель написав книгу “Тернопіль у 1672 році”, а на схилі свого віку подарував громаді міста свою багату бібліотеку.

Заснував нову науку

Може пишатися Тернопіль і одним із відомих довоєнних філософів. Це - Казимир Айдукевич, який народився у 1890-му в родині чиновника Вроніслава Айдукевича та Магдалени Гєртнер. Мати майбутнього вченого була родом з Відня, а син осів у Львові. Залишився там і під час першої радянської окупації.

“У 1940-41 роках Айдукевич викладав психологію у Львівському державному медичному інституті. Під час німецької окупації працював бухгалтером на міській бійні, одночасно продовжуючи таємне навчання... У 1944-1945 роках був керівником кафедри фізики в університеті Івана Франка”, - читаємо у Вікіпедії.

Відтак Айдукевич мав добре знати українську мову. Але згодом філософ із тернопільським корінням опинився у Польщі. Був навіть ректором університету в Познані, завідувачем кафедри у Варшавському університеті й зорганізував Заклад логіки Інституту філософії і соціології Польської академії наук. Помер філософ у Варшаві 1963 року після серцевого приступу.

На рік швидше за Казимира Айдукевича також у Варшаві помер ще один уродженець Тернополя – краківський архиєпископ та митрополит Євгеніюш Базяк. Цей церковний діяч походив з родини судового урядника. Закінчив у рідному місті школу й гімназію. Уже після духовної семінарії він кілька років працював священиком у Тернополі.

Утім, якщо єпископа Євгеніюша Базяка ще знає і згадує місцева римо-католицька парафія, то цілковитим незнайомцем залишається для тернополян Казимир Міхаловський. Він – всесвітньознаний археолог, єгиптолог, історик мистецтва, який з'явився на світ Божий у 1901-му. Міхаловський брав участь у розкопках у Греції та Єгипті. Він охоче писав не лише наукові, а й популярні книги. Більше того, Казимир Міхаловський заснував нову історичну дисципліну – нубіологію. Остання вивчає старожитності країни Нубії, що сусідила зі Стародавнім Єгиптом.

Міхаловський був віце-президентом Міжнародного єгиптологічного товариства і похований у Варшаві. У 2007-му в Єгипетському музеї в Каїрі вченому встановили погруддя. Проте чоловік дожив до 1981-го, хоча міг загинути ще за нацистської окупації, коли його ув'язнили у таборі для військовополонених Oflag II-C.

А ще відомого археолога могло б просто не бути, якби не Перша тернопільська гімназія. У цьому навчальному закладі ґрунтовно вчили давню історію та класичні мови. І недарма ж з неї вийшов ще один славетний сходознавець-українець Омелян Пріцак. Але про нього – інша історія.

 

20 хвилин