А з'явився на світ наш відомий земляк у селі Добриводи – тому самому, про яке багато хто чув через тамтешню жіночу колонію.

“Марія, мати Олександра, народила свого другого сина у лісі, коли поверталася з гостин у сусідньому селі, - читаємо на сайті Welcome to Ukraine. - У родині було четверо дітей і Олександр був другим за віком. Він був допитливою дитиною і любив розповідати історії, популярні серед інших сільських дітей”.

Початкову школу майбутній фізик закінчив у рідних Добриводах, а після того пішов навчатися у гімназію до Збаража. Уже тоді Олександра Смакулу захопили твори Шевченка, Франка, Старицького і Карпенка-Карого.

“Війна 1914 р. та події 1918 р. спонукали його до безпосередньої участі у встановленні національної влади у Добриводах. Як свідомий юнак-гімназист, Олександр Смакула вступив до лав Української Галицької Армії”, - читаємо уже в українському розділі “Вікіпедії”.

Під час боїв молодий чоловік захворів на тиф. Відходив від хвороби уже вдома, куди повернувся у 1920-му. Але науку Смакула не закинув. Вступив до першої Тернопільської гімназії, що стояла на місці сучасного пам'ятника Франку. З Добриводів до міста ходив пішки понад 20 км.

 

 

“Єдиним предметом, в якому він не був цілковито успішним, були “Співи”. Відомо, що на випускному екзамені з літератури він обрав для написання тему “Взаємини України із Західною Європою”, - подає далі Welcome to Ukraine.

Тернопільську гімназію Смакула закінчив у 1922-му і за рекомендаціями улюбленого викладача-математика Мирона Зарицького вступив до Гетінгенського університету Георга-Августа. Там і залишився працювати.

“Здобувши ступінь доктора філософії (1927), працював у фізичному інституті. У 1930-34 рр. очолював оптичну лабораторію Інституту ім. цісаря Вільгельма в Гайдельберзі, а після цього – дослідну лабораторію в оптичній фірмі ім. Карла Цайса в Єні,” - пише Степан Ярема у “Ювілейній книзі Українській гімназії в Тернополі 1898-1998”.

 

Та був іще один момент із біографії вченого, який інколи упускають. Йдеться про переїзд Смакули до Одеcького університету у 1928-му. Не виключено, що фізика могли згодом репресувати, як це зробили з іншим нашим земляком, математиком Андрієм Чайковським. Та Смакула встиг вчасно виїхати. Зробив це під приводом виклику у Німеччину від його вчителя, професора Роберта Поля.

Відтак уже у 1935-му науковець запатентував метод провсітлення оптичних лінз.

“Без цього відкриття... не можна собі уявити сучасного оптичного обладнання: фото- й відеоапаратів, мікро- і телескопів тощо, лінзи яких як правило покриті просвітлювальною плівкою,” - читаємо у згаданій замітці Степана Яреми.

Оті плівочки на лінзах – винахід уродженця сучасної Тернопільщини! Смакула неабияк посприяв технічному прогресу. Водночас його зацікавили здобутки військових. Як-не-як, а лінзи біноклів і оптичних прицілів снайперських гвинтівок також хотіли зробити непомітними.

Під час Другої світової Олександр Смакула втратив сина, а сам із родиною опинився в американській зоні окупації. Відтак у 1947-му вченому наказали виїхати до США, де він почав працювати на “дядька Сема” - військово-промисловий комплекс. Займався вдосконаленням інфрачервоних технологій. Якщо у радянських конструкторських бюро науковців тримали, немов у в'язницях, в Америці – ні. І вже у 1951-му Смакулу запросили у Массачусетський технологічний інститут. Випускник Тернопільської гімназії очолював там лабораторію фізики кристалів до 1966 року.

За своє життя Смакула написав понад 100 наукових праць, частина з яких має практичне значення досі. Він був членом Наукового товариства імені Т.Шевченка, Товариства українських інженерів в Америці. Тільки раз фізику вдалося побувати у рідному краї – Добриводах і Тернополі. Це сталося у вересні 1972 року. Уродженець Тернопілля взяв участь у міжнародній конференції з кристалографії у Вірменії. Після цієї події йому дозволили заїхати в Україну. Звісно, що мандрівка відбулася у супроводі спецслужб. А радянська агітсистема намагалася використати слова гостя, що Тернопіль за часи Союзу став кращим і чистішим.

Смакула дожив до 17 травня 1983-го. Вченого поховали у місті Обурн у США. В Олександра і його дружини Еріки було, як подає «Вікіпедія» і сайт smakula.com, п'ятеро дітей. Окрім сина, який помер під час війни, це Еллі, Петер, Фріц та Ільза. Вони розселилися по різних штатах і вже мають свої родини. До слова, Петер Смакула став відомим у США музикою і власником Goose Acres Folk Music Center. Але про нього – в одній із наступних статей.

20 хвилин