Коли Сашка забирали у дитячий будинок, він мріяв скоріше повернутися до батьків. Адже переконаний, що хоч тут про них добре дбають, жодній людині це не замінить справжню сім’ю.

Тернопільський школяр Олександр Корчевський уже шість років живе в дитячому будинку. За цей час відчув: ці стіни стали рідною домівкою, хоча цілком звикнути до них не зміг.

Мама Сашка померла, а тато – позбавлений батьківських прав і фактично не спілкується із сином. У хлопця є рідна сестра, яка часто забирає хлопця до себе додому на канікули.

- Мене забрали у батьків у дев’ятирічному віці, - пригадує він. – Я плакав, не хотів нікуди йти. Незважаючи на те, що мама й тато випивали, я все одно їх любив…

З одного із сіл Тернопільщини хлопчика відправили у місцевий притулок. Там він провів сім місяців. Усього цього часу не вистачило для того, аби адаптуватися до нового, незвичного життя, пише 20 хвилин.

- Мене весь час тягнуло додому, - пригадує юнак. – Дуже хотілося побачити маму, тата, сестру… Трохи легше стало, коли перевели в дитячий будинок. На той момент я був наймолодшим серед хлопців, тому вони в усьому допомагали мені та підтримували морально. Зрештою, я звик.

Батьки інколи приїжджали до сина в гості. Часто на вихідні до себе додому Сашка забирав рідний дядько. Із батько хлопець не бачився вже кілька років. Втім, як каже хлопець, вони спілкуються по телефону.

- Коли ми з ним говоримо, він ніби не п’яний, - додає Сашко. – А може, вже і кинув пити зовсім.

Цьогоріч Олександр закінчив восьмий клас міської школи №15. Серед навчальних предметів йому найбільше подобається трудове навчання. Він тяжіє до техніки, майстрування власними руками. Щоб отримати глибші теоретичні знання, вихованець дитбудинку вже рік відвідує гурток електроніки в Обласному комунальному центрі науково-технічної творчості школярів та учнівської молоді. Там, розповідає він, його навчили, як правильно паяти, розбиратися в мікросхемах.

Набуті знання Сашко вирішив втілити на практиці. Разом із товаришем він взявся самостійно збирати мопед. На авторинку юнаки придбали колеса, труби та інші необхідні матеріали.

- Каркас уже майже готовий, але потрібно ще купити мотор, - розповідає він. – Якщо все вдасться, транспортний засіб потрібно буде зареєструвати в державтоінспекції. Коли закінчу школу, планую піти навчатися на автослюсаря. Думаю, маючи за плечима таку професію, точно не пропаду.

У вільний від навчання час Сашко любить грати у футбол. У дитячий будинок часто приходять його шкільні друзі, і вони разом відпочивають.

Після закінчення навчання у школі юнак поїхав у гості до рідної сестри. Має маленьку племінницю. У кінці червня хлопець з іншими вихованцями дитячого будинку збирається їхати на оздоровлення до США за благодійною програмою.

- Це добре, що директор та вихователі дитячого будинку забезпечують нам різносторонній розвиток, - додає він. – В Америці буде нагода підтягнути рівень володіння англійською мовою, побачити, як живуть люди за кордоном. Хтозна, чи випаде ще нам у житті така унікальна можливість побачити світ.