Краєзнавчий розпочав святкувати своє 100-річчя

П'ятниця, 01 березня 2013, 08:51

Цей рік для Тернопільського обласного краєзнавчого – ювілейний, адже музею виповнюється 100 років. Символічно, що святкування розпочались з урочистостей, присвячених 90-річчю від дня народження відомого в області краєзнавця, істика, колишнього директора закладу Бориса Ельгорта. Саме завдяки йому ще за радянських часів у фонди потрапила бібліотека Леся Курбаса, погруддя-автопортрет Михайла Паращука, полотна Івана Хворостецького. З нагоди ювілею у музеї відкрилась меморіальна виставка.

Борис Ельгорт народився 10 лютого 1923 року у с. Вищевичі Радомишльського району Житомирської області у селянській родині. Після школи юнак втупив у Білгород-Дністровський педагогічний інститут. Але розпочалась війна, і навчання довелось перервати. Деякий час Борис перебував в евакуації у Казахстані, працював у колгоспі, але на початку 1942 р. юнак був призваний у ряди Червоної армії і невдовзі відправився на фронт. Відзначився у боях за звільнення Сталінграда, був учасником форсування Дніпра, воював під Корсунь-Шевченківським і Яссами, брав участь у боях за звільнення від фашистів Румунії, Югославії, Угорщини, Австрії. Після демобілізації 1946 р. продовжив навчання, але вже на історичному факультеті Чернівецького державного університету, по закінченні якого у 1951-му отримав направлення на посаду директора Кременецького краєзнавчого музею, розповіла старший науковий співробітник ТОКМ Наталія Українець. І саме тут познайомився з творчістю уродженця Почаєва, художника Івана Хворостецького.

Та у 1959 році Бориса Борисовича перевели директором Тернопільського обласного краєзнавчого музею (пропрацював до 1975 р.). Варто зазначити, що саме завдяки йому музей вперше за часи існування радянської влади почав збирати документи і твори та вшановувати наших репресованих краян, імена яких гласно чи негласно замовчувались. Відтак у фондах появилися матеріали опальних художників Петра Обаля, Леопольда Левицького, Івана Хворостецького, Михайла Паращука, всесвітньо відомої співачки Соломії Крушельницької, знаменитого режисера й актора Леся Курбаса. На знак подяки за визнання та увагу дружина Цвітана на той час уже покійного митця Михайла Паращука у 1968 р. спеціально привезла з Болгарії та передала в дар музею скульптурний автопортрет-погруддя чоловіка.

Також на виставці представлено листи художника Петра Обаля до Б. Б. Ельгорта. До речі, не побоявся прийняти на роботу опального дисидента Ігоря Герету.

Почесне місце в експозиції займає легендарний записничок краєзнавця з автографами українських провідних діячів, митців, науковців. Адже у 1960-70-х роках ХХ ст. краєзнавчий музей відвідували народні артисти Союзу Анатолій Солов’яненко та Микола Гнатюк, солісти Київського оперного театру Костянтин Огневий та Белла Руденко.

«Письменники дарували Борису Борисовичу свої книги з автографами, – зазначила Наталя Богданівна. – А завдяки літераторові Василю Васильку у музеї з’явились книги з бібліотеки Леся Курбаса».

Варто зазначити, що за час його керівництва у музеї працювали Ганна Швець, Ігор Герета, Тамара Удіна, Лідія Дейнекіна, Сидонія Зелінська, Євген Харитонов, Єфрем Гасай, Марія Бучик, Тамара Ковальчук, Ірина Шендирук, Ярослава Гайдукевича. І кожному працівникові створював можливість творчо працювати.

Олена Густенко («Номер один»)