Підземеллями Збаразького замку блукає привид…

Четвер, 07 березня 2013, 06:29

“…Дехто з працівників музею запевняють: щоночі залами та підземеллям блукає примара одного з власників Збаразького замку, померлого на бенкеті. Особливо полюбляє він органну залу: раптом зітхне-задзвенить клавіша, скрипне паркет, от ніби хтось підійшов до вікна, і вже чути кроки на сходах. І знову запанує тиша…”

Мало кому відомо, що під старовинним Збаражем розташовано справжній лабіринт Мінотавра. Більше того, стверджують дослідники, ці підземні переходи були дво- та навіть триярусні, а внизу розташовувались свого роду технічні приміщення – тут була каналізація, криниці з чистою джерельною водою, склади з продовольством.

Зрештою, справжній панський палац повинен мати свої таємниці – сховані скарби, хоча б одного привида і, звичайно, заплутані підземні ходи. Щоб знайти скарб чи побачити примару, треба мати щастя, а от поблукати таємними переходами збаразького підземелля можна хоч зараз. Місцеві хлопчаки охоче покажуть старий льох просто у центрі містечка, звідки можна потрапити у невідомий підземний світ. Щоправда, спуститись у підземелля не вдасться: досить круті кам’яні сходи раптом впираються… у кам’яну стіну.

«Підземні ходи виникли на вимогу тодішньої фортифікації: під час оборони замку, коли літали ядра та кулі, доставити зброю чи снаряди, принести води, забрати поранених або вивести мирних міщан з-під обстрілу безпечніше було підземними переходами, – пояснив працівник Національного заповідника «Замки Тернопілля»Олег Мандрик. – Здобути замок – означало володіти певною територією, тому третина замків знаходиться на території Тернопільщини, і саме під Збаражем сходились чорний (татарський) та кучманський шляхи».



Чи не тому місцеві старожили переповідають, як чули колись ще від своїх дідів, ніби Старий і сучасний Збараж поєднували підземні ходи. І хоча у це важко повірити, насправді з замку до костелу було прокладено підземний тунель, а вже з костелу йшли дві гілки – одна до Воскресенської церкви, друга – до Залозецької брами з розгалуженнями. Окремі коридори завширшки сягали двох метрів і мали метр-півтора у висоту, тож доросла людина могла йти досить вільно, але щоб возами тут їздили, вірити не варто, посміхається науковець. Деякі коридори було прокопано у суцільній глині, інші – облицьовані каменем.

«Підземними ходами користувались до ХVIII ст. Коли замок як військовий об’єкт вичерпав себе, підземні ходи спеціально розібрали, частину засипали. Та в основному вони збереглись і донині, не дарма центральна частина міста постійно провалюється», – зазначає співрозмовник.

До речі, коли обвалився фундамент місцевого «білого дому» – Збаразької райдержадміністрації, будівельники побачили триярусні підземні ходи! Відтак історики припускають, що при спорудженні замку та його трьох основних оборонних ліній будівничі знали, а, можливо, самі проектували підземні комунікації. Є численні свідчення, що підземні споруди з’єднували оборонний замок князів Збаразьких із центром міста. До наших днів збереглись рештки підземних ходів від замку до монастиря Бернардинів. Здавна відомо про ходи до криниці та кутових бастіонів, хоча вони й досі детально не вивчені. Деякі з проходів частково обвалились чи засипані, а на окремих ділянках – замуровані. Знайдено ходи до комплексу будівель колишньої районної санепідемстанції, де колись жив економ, який керував замковим господарством. Тут зберігся льох – досить круті сходи ведуть у глибину та повертають у сторону замку.

Надзвичайно цікавими є триярусні підземні льохи-пивниці у центрі Збаража, зокрема, біля так званої «руської школи». Будинок зведений наприкінці ХІХ ст. єврейською родиною. Льохи поступово спускаються ярусами вниз і з’єднані ходами з іншими підвалами, побудованими теж єврейськими родинами під своїми кам’яницями, щоб можна було сховатись у грізні часи погромів або де можна було навіть сховати скарб. До речі, щодо скарбу, городяни пам’ятають і з радістю розкажуть про знайдений дітьми у 70-х роках минулого сторіччя скарб – срібний столовий посуд.

За іншою легендою, збаразькі підземелля не дарма утворюють заплутаний лабіринт: свого часу євреї-кредитори кидали сюди своїх боржників, змушуючи їх відробляти борги – рити нові проходи або розширяти старі коридори.

Коли в місті будували кінотеатр, а потім біля нього вбиральню, натрапили на підземний перехід.

Варто зазначити, що окремими ділянками підземелля користувались донедавна. Скажімо, на місці сучасної пошти стояв цегляний будинок, в якому мешкав єврей, власник винної крамниці. За радянських часів хату знесли, а під нею знайшли льохи, з’єднані з підземними ходами. Так-от, в одному з погребів будівельники натрапили на спорохнявілі барила з вином. Вино було настільки старим, що перетворилось на корж, проте декілька сміливців таки наважились спробувати справжнє витримане вино, та сп’яніли після перших ковтків. Спокусившись напоєм Бахуса, чоловіки не помітили скарбу зі срібних та золотих прикрас, знайденого неподалік дітлахами. Тепер на місці винного погреба розташовано пошту.

Цілком можливо, що сучасна друга школа також розташована на підземеллі. У 70-х рр. ХХ ст. під час обладнання котельні у підвалі будівлі робочі натрапили на хід, що вів у бік майдану. У сховку знайшли добре змащений кулемет та комплекти набоїв до нього. Тобто десь у 40-50-х роках хтось використав старовинне підземелля як арсенал.

Збереглись документальні свідчення, що оборонний рів навколо палацу наповнювався водою з підземних трубопроводів від озера Срібне біля с. Грицівці.

Декілька років тому у підвалі Збаразького палацу розчистили криницю та декілька приміщень, в одному з них обладнали музей «Середньовічна кімната тортур».

Насправді у замкових підвалах була катівня. Розчищаючи ці «авгієві стайні», знайшли жахливі гаки, на які за ребра підвішували непокірних козаків, та людські скелети. Певно, мучить сумління одного із власників замку. Дехто з працівників музею запевняють: щоночі залами та підземеллям блукає примара одного з власників Збаразького замку, померлого на бенкеті. Особливо полюбляє він органну залу: раптом зітхне-задзвенить клавіша, скрипне паркет, от ніби хтось підійшов до вікна, і вже чути кроки на сходах. І знову запанує тиша.

«Насправді підземелля були безпечними. Ними князі ходили до костелу та у буденних справах, – зазначив Олег Євгенович. – Можливо, десь в архівах зберігаються плани підземних ходів, але це все потрібно досліджувати».

А поки просто пройдіться вздовж замкового кам’яного муру. Сіре каміння міцно тримає секрет збаразького підземелля.

Жанна Попович (“Номер один“)

Лайк