На Тернопільщині – ще один “медичний” скандал через смерть пацієнта

Вівторок, 21 травня 2013, 06:03

– Він заходить і каже: “Лікарю, огляньте мене”, – пригадує вдова. – А вона йому: “У поліклініку!”. Він: “Лікарю, мене так болить… Подивіться, будь ласка!”. Вона знову: “У поліклініку! Я лише цих двох хворих подивлюся, бо поспішаю”. І що робити? Куди звертатися? Адже тоді була п’ятниця…”

Відмова лікаря оглянути важкохворого чоловіка обурила Галину Чунінкову. Її чоловік помер, тож йому вже нічим не зарадиш. Але жінка хоче застерегти інших медиків від байдужості. Натомість лікарка, на яку поскаржилися, каже, що діяла за інструкцією. Оглядати хворого не відмовлялася.

- Вона не повинна була так чинити, – наполягає Галина Чунінкова. – Адже могла нам відмовити якось м’якше. Сподіваюся, що мене почують інші лікарі і не будуть такими байдужими.

Врятувати життя чоловіка, як каже жінка, звісно, було нереально. Але згадка про те, як він перед смертю просив допомоги і почув відмову, крає жінці серце досі.

- Усе роблять поза моєю спиною. І туди звертаються, і туди, – коментує лікар. – Але при цьому жодного слова мені в очі не сказали.

Власне, медик не відчуває будь-якої провини перед родиною пані Чунінкової. Головний лікар жінці також повідомив, що раніше на його підлеглу ніхто не скаржився.

Проблема – давня

- Мій чоловік хворів дев’ять років, – розповідає Галина Чунінкова. – Був один інсульт, потім – другий. Ішемічний інсульт уразив усі життєві необхідні органи – травлення, кровообігу, руху, зору. Почався цукровий діабет. За якийсь час він спричинив ниркову недостатність.

Після інсульту чоловік кременчанки лікувався у Луцьку. Там він був на реабілітації. Волинські лікарі, каже жінка, ставилися до хворого добре, лікували добросовісно. Але хвороба брала своє.

- Із однією нирки камінь тягнули, в іншій – розбивали, – пригадує вона. – Потім у Львові у праву нирку вставили стому – трубку, якою стікає сеча. Згодом чоловікові поставили ще й катетер. Він так і ходив – з двома “торбинами”… Словом, терпів Христові муки.

Про стан її чоловіка, як каже вдова, знали у Кременці всі лікарі. Серед них – і невропатолог. У Луцьку хворому дали виписку. З нею хворий за місцем проживання мав звернутися до спеціаліста. Лікувався чоловік також у Тернополі. Їздив на гемодіаліз – очищення крові.

- За два тижні до смерті чоловік поскаржився на болі в серці, – пригадує Галина Чунінкова. – Я звернулася до приватного лікаря. Той зробив кардіограму і повідомив, що причина – неврологічна. Виписав уколи, мазь, натирання. Чоловік усю ніч скаржився, вставав, адже біль був нестерпним. Я подзвонила до лікаря ще раз. Той зробив ще “ехо” і повідомив, що серце працює як годинник. Тож я взяла таксі і повезла чоловіка у неврологію.

Благав про допомогу

Жінка спершу запропонувала чоловікові посидіти у машині біля медзакладу. Сама ж пішла, аби переконатися, чи є завідуючий відділенням.

- Заходжу в ординаторську. Жіночка сидить. Питаю, чи є лікар, – пригадує Галина Чунінкова. – Вона відповідає, що поїхав у село. Я запитала, чи вона теж – лікар і чи може діда оглянути? Вона відмовилася. Сказала, що часу не має.

Коли жінка повернулася до машини, чоловік корчився від болю. Через це він вирішив самотужки піднятися у кабінет лікаря.

- Він заходить і каже: “Лікарю, огляньте мене”, – пригадує вдова. – А вона йому: “У поліклініку!”. Він: “Лікарю, мене так болить… Подивіться, будь ласка!”. Вона знову: “У поліклініку! Я лише цих двох хворих подивлюся, бо поспішаю”. І що робити? Куди звертатися? Адже тоді була п’ятниця…

Чоловік промучився всі вихідні. У понеділок його відвезли в неврологію. На місці був завідуючий. Оглянув і відправив на флюорографію.

- Флюорограф – чудова людина, оглянув його, усе пояснив, – додає співрозмовниця. – Дав направлення на комп’ютерну діагностику. Там нас у четвер прийняли без черги. Ми тоді й дізналися, що метастази “з’їли” обидві легені. За кілька днів діда не стало.

Родичі переконані, що лікарка просто не захотіла допомогти, хоча добре знала хворого. Адже саме вона вела його після інсульту. Також була у комісії, що призначала групу.

Лікар – ледь не плаче

Лікар, на яку поскаржилася родина з Кременця, каже, що вона хворому не відмовляла, а лише запропонувала під’їхати в поліклініку. Саме туди вона сама якраз мала йти. Вказує медик також інший день звернення.

- Усе було у середу, 10 квітня, – каже невропатолог Алла Васюрина. – Жінка привезла чоловіка до іншого лікаря. Я в поліклініці працюю на 0,75% ставки і на чверть – в стаціонарі, тобто півтори години на день. Оглядаю хворих, призначаю лікування і їду в поліклініку. Того дня я зробила обхід і вже мала йти. До поліклініки ще треба добратися.

Якраз тоді, за словами лікаря, зайшла в кабінет Галина Чунінкова.

- Я сказала: “Вибачаюсь, але їду вже на прийом в поліклініку, там чекають хворі”, – пригадує вона. – Мовляв, під’їжджайте в поліклініку, я там огляну. Після цього вривається чоловік. Царство йому небесне, розумію, що людина хвора… При всьому відділі, при хворих називає має хамкою і питає, куди дзвонити: у Міністерство чи ще кудись? І після цього вони пішли.

Лікар нагадує, що в стаціонарі прийом амбулаторних хворих не здійснюють. Про це всіх повідомляють при вході у відділ.

- Я нічого поганого не зробила. Навпаки, це вони мене принизили перед усім відділом, – додає, ледь не плачучи, лікар. – Той чоловік помер зовсім від іншого. Він мав кучу хвороб. Але чомусь людина хоче нашкодити саме мені… Я не знаю… Бог їм суддя.

Джерело: “20 хвилин“