Як тернополян продавали на органи за кордон

Середа, 24 липня 2013, 06:19

У Тернопільському міськрайсуді слухається справа 30-річного чоловіка, який вербував донорів для нелегального продажу їх органів за кордон. Люди, що потрапили в безвихідне фінансове становище, погоджувалися продати свою нирку, а посередник непогано заробляв на їх довірливості, повідомляє www.0352.com.ua 

Ця історія почалася п’ять років тому. Уродженець Одеської області Іван Харченко відбував черговий термін за крадіжки в колонії на території Тернопільської області. Вийшовши з в’язниці, чоловік вирішив залишитися в Тернополі. Одружився на місцевій дівчині, у них народилася дитина. Правда, забезпечити сім’ю колишньому ув’язненому було дуже важко. Працювати він не звик, а знову йти красти не хотів. Іван став ритися в інтернеті в пошуках легкого заробітку і натрапив на цікаве оголошення: якась фірма-посередник шукала донорів нирки для клініки в Шрі-Ланці. Покупці обіцяли віддати за нирку десять тисяч доларів і на додачу оплатити всі медичні дослідження (адже їм потрібно було переконатися, що орган в хорошому стані і його можна пересаджувати), а також переліт і проживання українського донора в Шрі-Ланці. «Відмінний може бути бізнес», – подумав тоді Харченко …

У 2008 році Іван Харченко продав свою власну нирку. Посередники не обдурили: українцю дійсно заплатили обіцяні десять тисяч доларів, сплатили всі супутні витрати, а саму операцію в клініці Шрі-Ланки провели дуже добре і акуратно. Але коли чоловік уже їхав додому, посередники сказали йому: знайдеш інших донорів – отримаєш за кожного по дві тисячі доларів.

- Харченко шукав клієнтів протягом декількох років, – розповів “Фактам” слідчий Управління МВС України в Тернопільській області Олег Дубчак. – Не так-то багато людей погодяться поїхати в Шрі-Ланку і продати свою нирку. Тим більше за ціною, яка в кілька разів нижче тієї, яку платять донорам в європейських клініках. Нормальні люди, звичайно, на таке не погоджувалися. Тоді Іван став знайомитися з тими, хто опинився в дуже важкому матеріальному становищі: втратив роботу або взяв у банку кредит і не може виплатити його. Він входив до таких людей в довіру і повідомляв, що порятунок є: варто продати нирку, і всі труднощі з грошима вирішаться. Мовляв, клініка в Шрі-Ланці дасть вам багато грошей, а проблем зі здоров’ям не буде. На доказ вербувальник демонстрував шрам у себе на боці і повідомляв, що сам пережив трансплантацію і почуває себе чудово. Щодо останнього Харченко, зрозуміло, брехав. Не буває, щоб донор, позбувшись життєво важливого органу, не відчув змін у своєму організмі. Це підтверджують всі лікарі. Та й сам Іван, ледь ми затримали його і помістили під арешт, став скаржитися на біль і нездужання. Тобто виявився зовсім не таким здорованем, яким намагався показати себе потенційним клієнтам.

У 2011 році Івану Харченко вдалося завербувати для пересадки органів двох земляків – жителів Одеської області Михайла і Костянтина. Михайло захоплювався азартними іграми і програв у карти велику суму. На Костянтина навалилися сімейні проблеми, вирішення яких теж впиралося в гроші. Загалом, обом кошти потрібні були терміново і конче. Іван вдало скористався тяжким становищем знайомих і переконав їх поїхати в Шрі-Ланку. Звичайно, він промовчав, що заробляє на кожному з клієнтів пристойну суму, і не сказав, що пропонує їм протизаконну справу.

- У Шрі-Ланці, як і в Україні, донором може стати тільки родич того, кому роблять пересадку, – пояснює Олег Дубчак. – Українські посередники зустрічали наших донорів, заздалегідь знайомили їх з хворими, яким була потрібна трансплантація, пояснювали, що вони між собою «двоюрідні брати», «племінник і тітка» або ще якісь кровні родичі. Нашим вже відступати було нікуди, а другій стороні було все одно, аби врятувати власне життя і отримати нирку, та ще так дешево. У Шрі-Ланці на консиліумі лікарів, які оглядали і опитували донора перед операцією, ті ж посередники брехали про родинний зв’язок між донором і пацієнтом, хворий підтверджував його, українські хлопці, які не володіють місцевою мовою, старанно кивали, і лікарі давали добро на трансплантацію. В Україну Михайло і Костянтин повернулися кожен з однією ниркою. Пізніше Іван просив їх про допомогу: вмовити на поїздку наступних клієнтів, підтвердити, що в Шрі-Ланці все проходить, як по маслу, що операцію роблять добре і гроші платять справно. Одесити не сперечалися, підтверджували, хоча у обох після видалення нирки здоров’я помітно погіршився. А Харченко вербував нових донорів. Слідом за одеситами залишився без нирки житель Тернопільської області.

Але посередникам, які запропонували Івану роботу і зустрічали донорів за кордоном, цього було мало: черга на українські нирки вишикувалася величезна, а клієнтів, завербованих Харченком, було небагато. Івану пообіцяли підняти гонорар, і він розстарався: повіз до аеропорту «Бориспіль» відразу трьох чоловіків. Попередньо одного з них довелося підлікувати: у нього були не дуже хороші аналізи. Оплату лікування, як і повторного обстеження, посередники брали на себе. Вони з нетерпінням чекали українських донорів, але вилетіти в Шрі-Ланку тернополяни так і не встигли: в аеропорту їх чекала міліція.

- Про незаконний бізнес Харченка нам повідомив один з його клієнтів, – каже Олег Дубчак. – Ми провели розслідування і затримали зловмисника на гарячому. І сам Іван, та споряджена ним експедиція були вкрай розгублені. Люди, які вже налаштувалися на отримання десяти тисяч доларів, не могли повірити, що залишаться без грошей. Правда, коли їм пояснили, що пересадкою вони завдадуть значної шкоди своєму здоров’ю, і розповіли, що «благодійник Ваня» на них наживався, вони змінили своє ставлення до ситуації. А сам Харченко ніяк не міг второпати, чому йому пред’являють звинувачення в торгівлі людьми. Він був упевнений, що, продаючи чужі нирки, допомагав людям. Твердив, що нікого не змушував, не обманював. Але ж його судять не за шахрайство, а за те, що він, користуючись тяжким становищем людей, схиляв їх до продажу органів.

Івану Харченко пред’явлено звинувачення за статтею Кримінального кодексу «Торгівля людьми». Якщо суд визнає його винним, чоловікові загрожує від п’яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

P.S. Імена фігурантів справи змінені в інтересах слідства.

За матеріалами www.0352.com.ua