За навчальний рік восьмирічний Дмитрик Щирба «подолав» 10 тисяч сторінок прозових книг, пише Наш День

Хлопчик навчається у третьому класі Тернопільської спеціалізованої школи №5. Любов до книжок йому прищепила мама. Пані Олена ще змалечку читала синові вголос дуже багато казок. Не спішила навчати дитину читати – хотіла, щоб Дмитрик слухав і просто розумів зміст. Купувала красиві ілюстровані книги. Однак хлопчика не цікавили малюнки – він любив слухати голос мами, який відкривав перед ним незвіданий казковий світ.

Коли ж Дмитрик сам навчився читати, його вже неможливо було зупинити. Букви, склади, слова та речення… Він опанував все це дуже швидко і «ковтав» книги одну за другою. Скільки вже прочитав сторінок, не рахує. У нього просто немає часу на такі дрібниці. Якось рідні спробували самі підрахувати, скільки хлопець прочитав за навчальний рік. Цифра сягнула більше 10 тисяч сторінок прозових книг!

Дмитрик постійно відвідує обласну та міську бібліотеки для дітей. Тут він один з найулюбленіших читачів. А ще його часто можна побачити у книгарні «Дім книги». Адже не всі новинки відразу ж потрапляють у бібліотеки. Багато цікавих книг він знаходить саме тут. Люб’язні продавці дозволяють Дмитрику перечитувати все, що йому подобається. Тим більше, що зосереджений над книжкою хлопчик чудово доповнює інтер’єр закладу.

– Зазвичай, читає кілька видань паралельно, – розповідає пані Олена. – Любить дуже різні жанри: фантастику, історичні книги і навіть поезію. Одного разу, коли прийшла додому, побачила дуже схвильованого Дмитрика. Він каже: «Мамо, ти собі навіть не уявляєш, що вона написала. Це неперевершений твір». Таке враження на нього справила «Лісова пісня» Лесі Українки. Йому настільки сподобалася ця драма, що він перечитував її кілька разів.

Дмитро виробив власну техніку освоєння книг. Він читає не словами, а рядками, швидко перегортає сторінки і сконцентровано дивиться в книжку. В цей момент він не бачить і не чує нічого, що відбувається поруч. Коли ж перечитує книжку вдруге, обирає лише цікаві моменти. Може читати навіть з кінця. Також любить українську поезію і знає напам’ять багато віршів.

Пані Олена зізнається, що ніколи не виходить з дому без книжки в сумці. Адже, якщо їм обом доведеться десь затриматися або ж чекати на когось, то для Дмитрика справжня мука залишитися без читання. Значний запас книг знаходиться як вдома, так і на роботі у пані Олени.

Окрім читання, у хлопчика є ще багато захоплень. Дмитрик добре вчиться в школі. Дуже любить грати шахи разом з дідусем. Займається в шаховому клубі «Авангард». Ходить на бальні танці та малює, любить бігати, гратися, швидко знаходить спільну мову з ровесниками.

– З народження ми ставимося до нього як до особистості. І це дуже важливо. Знаєте, найголовніше – це любити дітей, і не просто слухати їх, а чути, – радить Олена Щирба.

Дмитрик розповів мені, що найкращим подарунком для нього є книжки, а ось в майбутньому він мріє стати письменником.

Знайомство з цим талановитим хлопчиком та його неймовірною мамою стало для мене дуже цікавим відкриттям. Пані Олена інтуїтивно і з допомогою різноманітної фахової літератури зуміла розвинути в своєму синові надзвичайну любов до читання. ЇЇ система виховання вартує того, щоб називатися методикою, адже виростити таку особливу дитину у 21 столітті, сповненому багатьох інформаційних спокус та розваг, дуже не просто.

«Наш день» пишається тернопільським читайком і надалі розповідатиме на своїх сторінках про незвичайних талановитих діток, які в майбутньому, безперечно, прославлять рідний край.

Юля ТИМКІВ,

Джерело: Наш День