Спитайте Мієчку в еміграції. Чому варто читати новий роман Євгенії Кузнецової. ОГЛЯД

Понеділок, 20 березня 2023, 12:50

Душевні герої, зрозумілі і впізнавані характери, близькі ситуації, але тепер без домашньої теплої атмосфери. Бо через війну з домом довелось попрощатись.

Читайте УП.Культура у Telegram

Роман "Драбина" – друга книжка української письменниці Євгенії Кузнєцової. Вона вийшла у Видавництві Старого Лева в березні 2023 року, як і попередня книжка авторки – бестселер "Спитайте Мієчку" (2021 року).

За що читачі люблять Кузнєцову?

Роман "Спитайте Мієчку" став не просто вдалим художнім дебютом Євгенії Кузнєцової, а й створив цілий світ авторки, який читачі прийняли і полюбили, бо впізнали у ньому себе.

Письменниця надзвичайно легко і світло пише. Навіть складні історії, випробування і життєві негаразди вона вміє передати крізь призму іронії та гумору.

До речі, гумор – це одна з основних рис її письма. А її герої – прості та щирі у своїй наївності, часто виглядають смішними або недолугими у певних ситуаціях. Кожен зрештою впізнає в цих героях себе, родичів і друзів.

Читачі люблять Кузнєцову за можливість легко доторкнутися до чужого і відчути його своїм, зануритись у знайомий світ. Коли прочитаєте котрусь з її книжок, станете частиною великої сімʼї, де всі усіх розуміють.

Новий роман

"Драбина" написана вже після початку повномасштабного вторгнення і порушує надзвичайно важливу для українців тему: як жити тим, хто не воює?

Це питання проходить крізь увесь роман, в якому авторка завдяки своїм героям намагається аналізувати поведінку українських біженців і переселенців, фіксує реалії перших тижнів повномасштабного вторгнення.

 

Фото: Видавництво Старого Лева

 

У книжці йдеться про молодого українця Толіка, який працює айтівцем і живе в Іспанії, куди він виїхав задовго до 2022 року. Хлопець щойно придбав будинок і збирався зробити з нього дім своєї мрії, але все змінюється 24 лютого…

Мама, сестра Іруся і її подруга Поліна, тітка Григорівна, дядько Анатолій Степанович, а ще пес Владік і дві кішки змушені тікати з Харкова, який постійно обстрілюють. Вони знаходять прихисток в Іспанії. Саме тут і починається смішна і гірка водночас історія співжиття цих різних людей. Їхній побут, незручні ситуації, особливості вдачі кожного члена новоствореної сімʼї, зовнішні обставини змішуються і тиснуть, перетворюючи буденні речі на незабутні пригоди.

Синдром вцілілого

Найцікавіше спостерігати за психологією головного героя Толіка і його душевними терзаннями, коли він "лишається наодинці зі своєю совістю". Його мучить те, що він не на фронті в Україні, а в теплій і затишній Іспанії:

"Щоразу, коли згадували тих, хто воює, йому всередині розливалося щось середнє між соромом і дошкульним ниттям, і щоразу, коли йшлося про когось, хто лишився в Україні, але на фронт не пішов, він жадібно слухав ці імена, наче вони його якось виправдовують".

Якщо людина "не боєць" на воєнному фронті, то вона може боротися з ворогом у багатьох інших сферах. Про цю відкриту боротьбу наших героїв з руснею в Іспанії теж йдеться в романі.

Бо у кожного своя війна і свій фронт. Під час чергових зборів жителів будинку Толіка, йому приходить осяяння:

"Загалом уявлялось, що війна – це дуже чорно-білі почуття: ось вам чистий дистильований жах. Виявилось, що жах має сотні відтінків – жах із відтінком гніву, роздратування, а бувало, навіть любові. І коли війна підбиралася ближче, розвалюючи сусідні квартири, забираючи знайомих людей, з'являлося відчуття безнадії із присмаком адреналіну, наче сидиш на старті американських гірок".

Війна з відтінком любові – ще одна тема, яку зачіпає авторка. Чи може бути любов не на часі? Чи можна дозволити собі закохуватись у розпал війни, навіть якщо ти в безпеці? Чи не буде потім запізно?

Письменниця залишає ці питання відкритими, щоб кожен зміг відповісти на них для себе.

Що ж до таємничої драбини, яка дала назву творові, то в кожного у житті вона своя. А чи припинить Толік користуватися драбиною, щоб потрапити у власний дім – про це читайте в романі.

Олена Лисенко