Уже 122 роки стоїть у Тернополі будинок теперішнього “Палацу кіно”. Первісно це була кам’яниця польського гімнастичного товариства “Сокул”.

“Діялося те в червні 1885 року, а точніше 13 червня, коли Тшцінецький (адвокат, ім’я якого Тадеуш – прим. ред.) запросив до себе “переконаних”, які постановили скликати загальні збори на 1 грудня…”, – писав дослідник історії Тернополя Чеслав Бліхарський про заснування “Сокула” у нашому місті.

Також дослідник зазначав, що тернопільський осередок організації – восьмий з-поміж усіх за часом заснування. Перший утворили у 1867-му у Львові. Хоча “Сокул” і був польським товариством, та у Тернополі його діяльність зачепила українців. І зачепила передусім приміщенням.
“Вже у січні 1891 року відбулося освячення новобудови. Тут збудували гімнастичну залу, а збоку влаштували вигідну сцену. Так Тернопіль отримав ще одну залу, крім тих, що у Новому замку та в готелі Пунчерта, для концертів та різних імпрез”, – подає краєзнавець Любомира Бойцун у №63 часопису “Ї”.
Першим у будинку 12 січня 1891-го виступав військовий оркестр. Але вигідне приміщення винаймала і українська громада.
“Тут у 1893 році виступали з концертом Олександр Мишуга та Соломія Крушельницька. Кошти від нього призначалися на будівництво української бурси – гуртожитку для шкільної молоді”, – читаємо вже у книзі Любомири Бойцун “Тернопіль у плині літ”.
Вдруге відома співачка виступала за цією адресою у 1898-му. Можна було подивитися у залі “Сокула” виступи українського театру “Руська бесіда”. Збиралася громада міста і з нагоди шевченківських свят. Але так тривало тільки до 1901 р.

“Саме тоді спалахнув гострий конфлікт між українцями і поляками Тернополя. Приводом стало зняття зі сцени під час Шевченківського вечора портрета Косцюшка”, – продовжує пані Бойцун.
Сталося це 26 листопада, а вечір організувала “Просвіта”. Портрет польського діяча з огляду на недоречність забрали. Поляки сприйняли це як “зневагу народу, а львівська преса, гаряча до сенсацій, додала оливи у вогонь”, зазначав Чеслав Бліхарський.
“Виникла політична проблема… Зірвалися стосунки товариські, які єднали поляків та русинів. Не потрібно додавати, що спосіб, в який розв’язано конфлікт, тобто відмова орендувати зал для русинів, завдав більше матеріальної шкоди, аніж задоволення…”, – визнавав вказаний історик.

У 1913-му тернополяни побували у “Сокулі” на виступі хору кубанських козаків під керівництвом княгині Гагаріної. Вже через рік росіяни повернулися, але не з гастролями, а зі зброєю – царське військо окупувало Тернопіль. У кам’яниці облаштували тепер уже не концерт-хол, а православну церкву – у Тернополі з 1700 р. до Другої світової не було православних храмів. Проте і цей стан речей зберігся ненадовго – “Сокул” повернувся у 1919-му і діяв до 1939-го.
“23 жовтня 1939 року в згадуваному будинку розпочав свою діяльність новоутворений Тернопільський драматичний театр ім.. І. Франка”, – подає Любомира Бойцун.
Вистави у будинку “Сокула” відбувалися і в часи німецької окупації. Після боїв 1944-го театр запрацював знову і діяв у будинку аж до 1957-го. Відтак тут відкрили кінотеатр ім. Франка. Причому будинок ще до 70-х мав вигляд, як до війни. Його реконструювали тільки у 1970-му.

- Ще на початку 70-х, коли я була дошкільнятком, ходила з мамою на мультики саме у цей кінотеатр, – пригадує тернополянка Любов Красновська. – Уже у школі нас також туди постійно водили. Найяскравіший спогад дитинства, пов’язаний з кінотеатром, – чехословацький фільм-казка “Три горішки для попелюшки” 1973-го року. Зрештою, і квитки тоді коштували копійки…
У наші дні колишній дім “Сокула” – “Палац Кіно”. Будівля – у комунальній власності міста.

Джерело: 20 хвилин