Ліля Мусіхіна, відома тернопільська письменниця,  продовжує перебувати на барикадах у Києві. Неодноразово вона ділилася своїми спостереженнями у власному “ФБ”, а цього разу розповіла про те, якими насправді  є представники “Беркуту” та що ж відбувається у таборі “антимайданівців” в Маріїнському парку.

“Минув ще один день і майже ще одна революційна ніч. Ходила сьогодні Києвом і дивилась, що робиться довкола. Автобусів з беркутятами багато. частково ховаються, частково – ні. На слова “Добрий день” відповідають не дуже дружно, але відповідають. Коли чують “Слава Україні!”, то чомусь ховають очі і хихикають, як пяненькі підлітки. От, ну ніяк не хочуть славити землю, яка їх родила. Запроданці, словом. Або просто погано виховані. Повеселила зграйка швиденьких міліціонерів, які чомусь ховалися за скланими дверима підїзду і закривали навіщось очі, притулялися до стіни, чогось намагаючись ховатися. І чого б то?.. Ніби ж я не бабай!.. може б і сховалися, але їх пузики, викохані на наших з вами грошиках (читай: податках) вперто не хотіли ховатися)))). Такі супер-міліціонери несли вахту на Інститутській.

На Банковій мусила стати миротворцем і якомусь блогеру, що задирався до афганця-охоронця пояснити в чому полягає суть журналістської етики. Розумів погано, обіцяв привести зараз 50 боксерів і “всім тут наваляти”. Довелось просто відвести за рукав у бік.

Далі пішли до Маріїнського парку. Дорогою нас лякали перехожі, що туди йти не варто, бо там “тітушки”, очі у них страшні, поводяться агресивно. Ну не була б я собою… Дорогою кілька разів натикалися на беркутят, чесно вчили їх вітатися і посміхатися. Виходило тяжко. Ну нічого. Я таки якось їх навчу казати “Героям слава” і хоч одного-двох переведу на сторону світла (ну але це все мрії….)

В Маріїнському все б нічого, але ж я сьогодні, добровільно віддавши позиції на полі бутербродів, приперлася на Майдан з прапором революції, тобто з червоно-чорним, на такому, знаєте, гарному древку, міцненькому, про всяк випадок…. і от я з прапором, в Маріїнському, і довкола – тітушки… прапор встромила в сніг, типу: не моє, не знаю… і пішла знайомитися. Зі мною був ще мій старий добрий друг Ваня, корінний галичанин, а тому і вимова у нього типово галицька (пізніше зрозумієте, чому на цьому наголошую)… стоїмо ми в Маріїнському, проходить повз нас бабуся, глянула і каже: “Діти, діти, що ви робите…” Спочатку почала щось їй говорити, а потім зрозуміла, що коли місцеве населення не відрізняє мене з Ваньою від тітушок, то сміливо можна “внедрятися”. підійшли. Жаліються на холод, на безлад, на те, що в них вкрали 11 ящиків “тушонки”, але вони знайшли у своїх же… потім їх стали шикувати і кудись колонами повели. Говорили щось про старшого в групі, про гроші. В руках мали якісь кульки. Їх було багато. Це правда. по обличчях бачу, що ці люди заради віри в зміни і надії на краще майбутнє стояти не будуть. Деякі ніби були нетверезі, багато лайливої лексики.

Коли після концерту “Кому вниз” (Дякую, дякую, дякую від імені усього Майдану!!!!!) пішла знову до Маріїнського, то там було пусто. Лише замріяні міліціонери сторожили замерзлих і голодних беркутят. Може боялися, щоб їх ніхто не вкрав?

Доходить тривожна інформація про активізацію тітушок, про підкріплення, яке везуть на їхні оці пяні “постоялки” (не знаю як оте назвати в парку, але то зовсім не мітинг), про провокації і підготовку до чергового розгону майдану. Думаю, вони спробують ще раз нас розігнати до 17 числа, але зробити це так, типу “не винні вони, це ми самі отут на них нападаємо і тоді на кийки головами падаємо…”

Тому мусимо бути пильними. всі.”

Джерело: like.te.ua