Як лікувати дітлахів, щоб не зашкодити їхньому здоров’ю?

П'ятниця, 14 лютого 2014, 03:07

Одужання дитини при будь-яких захворюваннях залежить від багатьох факторів, але основне значення має термін звернення за медичною допомогою і ретельність виконання призначеного лікування. Ці два моменти на совісті батьків. Коли дитина захворіла, не ставте самі діагноз і не спішіть до аптеки за ліками. Наслідки такої тактики, як правило, не втішні.

 

З чого почати?

Втрачений час стає змовником хвороби і часто відбирає надію на краще. Лише педіатр (сімейний лікар)  може правильно оцінити ситуацію і призначити необхідне лікування, а детальне виконання всіх рекомендацій – обов’язок дорослих.

Особлива увага має бути приділена правилам прийому дитиною ліків. Батькам варто мати уяву про дію, дозування, особливості зберігання призначених ліків. Тому перед початком лікування доцільно ознайомитись з інструкцією до медичного застосування препарату, яка обов’язково затверджується МОЗ України (правий верхній кут). Доречно знати, що відсутність в анотації до препарату вказаної відмітки МОЗ означає, що перед вами не ліки, а харчова добавка. Якщо берете ліки у роздріб (не всю упаковку), попередньо попросіть у працівника аптеки для ознайомлення інструкцію. Від лікування позитивного результату можна чекати лише тоді, коли будуть дотримуватися всі умови щодо дозування препарату, частоти його приймання, тривалості курсу в поєднанні з правильним харчуванням і доглядом за дитиною.

Однією із проблем при лікуванні дітей є давання дитині ліків. До яких тільки хитрощів не доводиться інколи вдаватись, аби дитина випила ліки. У цьому нелегкому дійстві вирішальними будуть вік дитини і форма ліків (розчин, таблетка, капсула, краплі).

Як змусити дитину приймати ліки?

Сучасна фармацевтична промисловість більшість ліків для дітей випускає у вигляді сиропу з приємним фруктовим смаком. Це дещо полегшує справу, проте при виникненні у дитини алергічної реакції практично важко буде встановити, що її спровокувало – лікарська речовина чи фруктовий сироп. Але навіть такі “смачні” ліки дати дитині не просто. Вона може не відкрити рота, виплюнути, може з’явитися блювота, збудження. Як бути? Якщо це дитина першого року життя чи раннього віку, ліки дають у сидячому або лежачому положенні з піднятою головою. Посадіть малюка собі на коліна, однією рукою обніміть дитину і її руки, другою своєю рукою піднесіть ложку з ліками до рота дитини й обережно влийте їх. Відразу дайте запити водою. Цю процедуру зручніше проводити з помічником: один тримає дитину, інший дає ліки. Якщо дитина не відкриває рота, потрібно надавити пальцем на підборіддя і відвести вниз нижню щелепу. Можна також стиснути ніс, тоді вона відкриє рот для вдихання, і в цей момент дати ліки. Розтискати ніс треба після того, як дитина проковтне ліки. Якщо і цей маневр не вдався, доводиться ввести між яснами шпатель чи ложку, легко надавити, і дитина відкриє рот. Інколи, щоб відвернути увагу дитини, поруч садять ляльку, інші іграшки, імітуючи давання їм ліків.

Діти старшого віку повинні пити ліки під наглядом дорослих. Покладатись у цій справі на свідомість дитини не можна. Завжди залишається  ризик, що дитина вчасно не прийме  ліків або навіть піде на хитрощі чи обман (таке теж буває).

Ані каплі більше!

Надзвичайно важливим у лікуванні є правильне дозування лікарського засобу. До ліків, які випускаються у вигляді розчину і сиропів, додаються мірні ложки, мензурки з поділками, шприци-дозатори. Вказану лікарем дозу потрібно ретельно відмірювати. Деякі ліки до вживання необхідно готувати в домашніх умовах, наприклад, з порошку зробити суспензію. Правила розведення чітко прописані в анотації до препарату, і їх виконання має бути проведене з абсолютною точністю. Зберігати розведені ліки потрібно в умовах, передбачених інструкцією, і не використовувати після закінчення терміну придатності. Коли дитині призначено ліки у таблетках і вона не може їх проковтнути, потрібно розтерти до порошку і розвести водою. Якщо за інструкцією не забороняється змішувати ліки з їжею (зокрема, креон, пангрол, лінекс), робити це потрібно з невеликим об’ємом їжі і не з тими стравами, які дитина вживає регулярно (каші, овочеве і м’ясне пюре), бо надалі малюк може відмовитись від них. Запивати ліки найкраще перевареною водою, яку злегка можна підсолодити. Соки надмірно насичені вуглеводами, тому пригнічують ряд ферментних систем, а танін, як основний компонент чаю, може вступати в реакцію з лікарською речовиною і давати небажані для організму сполуки.

Проміжки між окремими прийомами ліків мають бути рівномірними. Недотримання режиму прийому ліків може стати причиною зниження ефективності лікування. Нічний сон без особливої потреби краще не переривати, а якщо дитина заснула вдень і наступає час прийому ліків, її необхідно розбудити. Бувають випадки, коли після прийому ліків з’являється блювота. Якщо вона виникла зразу, дозу ліків потрібно повторити, а якщо пройшло 1-2 години – дочекатись наступного прийому. Коли в силу тих чи інших причин дитина категорично не сприймає прописаних ліків, повідомте лікаря, який замінить препарат на подібний за дією і підбере зручнішу для дитини лікарську форму.

Педіатрам добре відома ситуація, коли деякі батьки “корегують” на свій лад призначене лікування: зменшують дозу, порушують режим прийому, достроково припиняють лікування, приймаючи покращення стану дитини за одужання. Це недопустимо як з етичних, так і правових міркувань. Нехтуючи призначеннями лікаря, батьки беруть відповідальність за здоров’я дитини на себе. Якщо виникають питання, їх потрібно вирішувати з лікуючим лікарем або за бажанням звернутись до іншого спеціаліста незалежно від місця проживання. Дрібниць у лікуванні не буває, і діти не повинні страждати заради амбіцій дорослих. Лише взаєморозуміння й односпрямована дія лікаря і батьків дає бажаний результат як у лікуванні, так і в профілактиці захворювань у дітей.

Надія Ходорчук, лікар-педіатр, доцент спеціально для «Номер один»